Проміжна підсумкова атестація за професією "МУЛЯР" 3 розряду
19.02.2021 року у групі МШ-11 проводилася проміжна підсумкова атестація за професією «Муляр» 3 розряду. 
Здобувачі освіти продемонстрували свої вміння та навички при улаштуванні стовпчика розміром 380 на 380 мм за однорядною системою перев’язування швів.
В цілому кожен учень засвоїв програму 3 розряду за професією муляр, що і показало виконання практичного і теоретичного завдань. 
Поряд з тим, були допущені деякі недоліки, що було відзначено комісією.
Слід зазначити що результати продемонстровані в період проміжної атестації учнями групи говорить про те що в подальшому навчанні можна сподіватися на зростання професійних навичок.
Бажаю хлопцям професійного зростання та бажання бути кращими кожен день.
Підсумовуючи результати та аналізуючи мотивацію здобувачів освіти до професії яку вони обрали, хотілося б переповісти для них байку-казку великого українського педагога Василя Сухомлинського "Який слід повинна залишати людина на землі?"
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю.
А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер. Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком.
Життя його склалось так, що він часто переїздив, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там.
Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка. — Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка? — Немає у мене ні сина, ні дочки. — Може, ти дуба посадив? — Ні, не посадив я дуба... — Може, ти поле випестував? — Ні, не випестував я поля... — Так, мабуть, ти пісню склав? — Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід. Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."
